1 2 3 4 5 6

Футбол

Лідера чемпіонату Білорусі тренує українець з Овруча. Віталій Павлов про роботу в "Слуцьку"

07.05.2020 13:22Футбол
Українська преса в епоху карантину багато уваги приділяє чемпіонату Білорусі. У турнірі, який триває, багато українців - Вернидуб, Мілевський, Нойок, Хачеріді. Але майже ніхто не знає, що головний тренер футбольного клубу Слуцьк Віталій Павлов родом з Житомирщини. Його клуб, в якому максимальна зарплата футболіста тисяча доларів, йде на першому місці, пише СпортАрена.
«Я родом з Овруча, Житомирської області. Життя склалося так, що в кінці 80-х вступив в Гомельський університет, паралельно грав, там познайомився з дружиною, а коли Союз розпався, отримав білоруський паспорт.
Батьківщина моя - Україна, батьківщину не змінюють, самі розумієте. Хата моя - Україна, мене завжди туди тягне, багато друзів, там батько похований. Щороку кілька разів приїжджаю в рідні краї, беру участь в турнірі ветеранів.

В юності в футбольному клубі "Спартак" Житомир познайомився з Юрієм Вернидубом. Він на рік молодший за мене. Юра у 17 років одружився на Лесі. До сих пір разом. Молодці!

Вернидуб був шикарним футболістом з природного божевільною швидкістю. Раніше було правило, що в складі обов'язково повинні бути два молодих футболіста. І він за рахунок цього почав отримувати ігровий час в житомирському Спартаку. Грати тоді в другій лізі - космос! У нас була весела компанія: я, Юрка, Вася Бондарчук, Слава Сидоренко і Олег Самсонов. І ось на зборах в Алушті ми вирішили розіграти Васю. Написали йому листа нібито від дівчини. Сказали, що красуня одна йому передала. У листі розписали, як він їй сподобався, побачила його під час тренування і зацікавилася, хоче ближче познайомитися. У листі написали місце і час зустрічі. Вася прочитав, «зацькували» і давай готується. Підібрав шмотки, квіти купив і пішов на побачення. А ми нишком за ним, тихенько ховалися за кутами. Він навіть і подумати не міг, що ми могли так пожартувати.
Його потім в московський Спартак забрали. Наше керівництво могло по голові отримати, адже кращих повинні були направляти тільки в київське Динамо.
Для Білорусі Вернидуб - топ тренер! Він багато чого досяг у Зорі, працюючи під пресингом і з затримками по зарплаті, але давав результат. В Солігорськ Шахтарі почав грати «ромбом». Але під кожну схему потрібні певні виконавці. Плюс йому складно, тому що команда повинна зрозуміти його вимоги. А для цього потрібен час. Від схеми з «ромбом» зараз відійшов, і пішов результат.
Під час коронавирусу ФК Слуцьк став популярним у всьому світі. У нас з'явилися фани в Австралії, Нью-Йорку, Сербії, Ізраїлі.
Своїм футболістам пояснюю постійно, що за ними дивиться весь світ, це шанс показати себе в інших країнах, і, може, з'явиться можливість виїхати в сильніший чемпіонат.
У мене в команді достатньо легіонерів. Клуб активно працює з менеджером Дмитром Селюком. Він привозить багато молодих африканців готових грати на скромних умовах. Бюджет у нас дуже скромний. Зрозуміло, що на такі гроші Яя Туре до нас не приїде. Але вже є якісні приклади цієї системи - Секу визнавався одним з кращих півзахисників білоруського чемпіонату і перейшов в Тамбов. Африканці від Дмитра Селюка в нашому клубі отримують зарплати скромніші ніж білоруси. Для них це шанс проявити себе.
В Слуцьк складно запрошувати футболістів тому, що містечко дуже маленьен. Тренування і будинок. Вийти нікуди особливо, районний центр. Це не Мінськ чи Гомель. Тому мої футболісти максимально зосереджені на футболі.

Під час тренерської кар'єри працював з багатьма українськими футболістами: Тарасом Кабановим, Сашком Яценко, Артемом Бобух, Іллею Галюзою, Вадиком Мілько, Льошею Куріловим. Але більше всіх запам'ятався Міша Кополовець. Він завжди створює позитивну атмосферу. До нас в Белшина приїхав після Карпат. Для нас це був просто футболістіще! Але важливий фактор людські якості. Миша завжди за справедливість.

Рівень чемпіонату України завжди був вище білоруського, і у мене була мрія попрацювати на батьківщині. Багато років тому спілкувався про це з моїм давнім знайомим Мілетій Бальчос, який тоді очолював Професійну футбольну лігу. Він сказав мені: «Віталік, 40 осіб безробітних. Що я можу зробити?". І давай перераховувати прізвища: Заваров, Бєланов, Дем'яненко. Що вже про мене говорити якщо такі заслужені люди без роботи?
У мінському клубі МТЗ-Рипо мені пощастило працювати в штабі легендарного Едуарда Малофєєва. Він професіонал з великої літери. Звик все робити сам. Щоранку - нарада штабу. Казав: «Хлопці, не ображайтеся, я стара школа, я звик все робити сам». Давав кожному з нас завдання все підготувати, а весь тренувальний процес він проводив сам. Зараз я, як і він, все роблю сам. Так краще відчуваю. Є люди, які розповіли все помічникам і сидять, спостерігають, я так не можу. Васильович теж «від і до» відпрацьовував. У нього очі завжди горять, все у вогні, все тріщить, блищить на тренуваннях.
На збори до Туреччини приїжджаємо, і там все, хто був, українці, литовці, росіяни, якщо знали, що тренування проводить Малофєєв, все збиралися на трибуні подивитися. У цьому плані велика школа була. Він, по-перше, дуже побожна людина, віруюча, багато знає віршів, прислів'їв, начитаний. І дуже добрий сам по собі. Ніколи не було, щоб він зверхньо якось дивився, якого б віку були його помічники. Природно, не терпів зраду. Навчив як потрібно працювати, як вести документи, конспекти. Ми сідали, він показував, у нього все в голові. Людина доводив, що якщо працювати, то потрібні знання, потрібно все через себе пропускати, а не від ліхтаря. Робота з ним на мене дуже вплинула.
Завжди любив підбирати гравців під швидкісний футбол. Все на максимальних швидкостях як в обороні, так і в атаці. Намагаюся знаходити гравців з хорошими природними даними. Останнім ось знайшов Артема Дудика з Волині. Дуже перспективний хлопець. Але за нього потрібно було платити 50 тисяч доларів донецькому Шахтареві. А клуб у нас небагатий. Статті на трансфери немає. Тут може тільки фан-клуб з Австралії або США допомогти! Вони до речі почали збирати гроші на допомогу клубу. Подивимося, що з цього вийде ».

Спортивний Житомир

Теги: інтерв'ю 

Схожі новини