1 2 3 4 5 6

Інші

Сергій Сухомлин: Сьогодні бізнес у спорті - це або чиїсь амбіції, або меценатство

01.07.2013 12:00Інші
Сергія Сухомлина знають в Житомирі як успішного політика і бізнесмена. Він є членом виконавчого комітету житомирської міської ради і депутатом обласної ради, власником кампанії "Візаж" і ФОКу, співвласником кінотеатру "Україна".

Підтримує Сергій Сухомлін і житомирських спортсменів. Вже багато років є президентом спортивного клубу "Візаж" - одного з лідерів лідерів футзального життя Житомира. Часто допомагає й іншим спортсменам, хоча не любить цього демонструвати чи використовувати для піару. "Спортивний Житомир" вирішив дізнатись, якими мотивами Сергій Сухомлін керується, допомагаючи спортсменам.

- Ви вже багато років фінансуєте спортивний клуб Візаж, але самі завжди лишаєтесь в тіні. Чому так?
- Команда для мене - це не бізнес. Я не шукаю ніякої можливості на цьому заробити. Хоча Візаж і виступав в професійній лізі. Насправді сьогодні ми фінансуємо не одну, а одразу три дитячі команди по футзалу. Оплачуємо все - від тренувань, форми, спортивного харчування і закінчуючи їх виїздами по Україні чи навіть закордон. Постійно підтягуємо молодь.

Є й доросла команда. Позаминулого сезону вона навіть приймала участь в першій лізі чемпіонату України. Це ті спортсмени, які прийшли у Візаж одними з перших і виросли в нашому клубі. Щоправда минулого сезону в нас не було можливості в достатній мірі фінансувати команду, тому вирішили відмовитись від чемпіонату України і зосередитись на міських змаганнях.

- Чому саме футзал?

- Бо ті хлопці, які до нас прийшли одними з перших, були справжніми фанатами своєї справи. По ним це було одразу помітно. Їм не були байдужі діти, вони дійсно займались своєю улюбленою справою. Якби навіть  їм не допомогли, вони все рівно б продовжили це робити. Переконаний,  що таких людей потрібно підтримувати. Окрім футзалу, ми допомагаємо триатлоністам, плавцям, пауерліфтерам.

- Як часто до вас, як до підприємця, звертаються по допомогу спортсмени і спортивні організації?
- Звертаються постійно. Але потрібно розуміти, що бюджети не безрозмірні, тому доводиться обирати. В першу чергу звертаю увагу на те, наскільки дійсно людям потрібні ці гроші. Бо наприклад допомогти команді ветеранів поїхати на турнір у Венгрію - це одне. Зовсім інше - допомогти нашому параолімпійцю поїхати на чемпіонат Європи. Для мене більш важливо друге. Бо для спортсмена з обмеженими фізичними можливостями - це серйозна можливість заявити про себе і домогтись чогось.

- Що сьогодні бізнес може отримати допомагаючи спорту?
- Шукаючи підтримку, спортсмени найчастіше пропонують нанесення логотипів на футболки, розміщення банерів на змаганнях, згадування спонсора в пресі. Але правда в тому, що коли я витрачу декілька тисяч гривень чи доларів на проведення змагань чи підтримку команди, ніяких економічних дивідендів натомість не отримаю. Навіть з усіма логотипами та банерами.
Що з того, що, наприклад, в Сімферополі дізнаються про таку кампанію в Житомирі? Це нічого не змінить. Тим паче, що не так вже й багато вболівальників приходить на змагання. В нас мало хто сприймає це як різновид дозвілля нарівні з кіно, кафе чи клубами.

Але це не вина спортсменів, я вважаю. Хлопці просто займаються спортом, хочуть грати і вигравати. Вони не спеціалісти по маркетингу і не бізнесмени.

Тому в Житомирі, як і в Україні участь бізнесу у спорті - це або чиїсь амбіції, або меценатство. Власне спонсорство - лише на другому плані. Бо ніяких економічних дивідендів від підтримки змагань чи спортсменів бізнес не отримує.

- А це взагалі можливо?
- Варто говорити про дивіденди від спорту лиш тоді, коли він виходить на національний рівень, а змагання транслюються по національному телебаченню. Хоча навіть в цьому випадку все залежатиме від часу і самого каналу. Мабуть, таким критеріям відповідає лише футбол, та й то лише прем'єр ліга. Все інше - це чистої води меценатство.

- Що тоді може бути мотивом для бізнесу?
- Замість матеріальних дивідендів можна отримати моральну насолоду. Коли ти розумієш, що робиш корисну справу, яка потрібна людям, це теж дуже важливо. Приємно усвідомлювати, що ти доклався до змагань, на які приходять натовпи вболівальників, коли бачиш, як в твоєму клубі вирощують майстрів, забирають дітей з вулиці. Та й просто здорові амбіції ніхто не відміняв.
А щодо грошей - ми часто більше втрачали від деяких проектів, ніж отримували.

- Маєте на увазі ковзанку у ФОКу?
- В Житомирі низький рівень купівельної спроможності населення. Спортом цікавляться теж не так багато, як закордоном. Тому ми на ковзанці більше втратили ніж отримали. Таке вже відношення до спорту в Житомирі - люди часто проводять більше часу з пляшкою пива в парку, ніж займаючись в залі. В мене немає претензій ні до кого, адже все це культура. Її потрібно розвивати.

В Європі чи Америці спортом займається, як мінімум, 30-40% населення. Там люди активно цікавляться спортом і розуміють, що він потрібен. Вони ходять в басейни, займаються в спортзалах. Там у людей є можливість заплатити за абонемент, який коштує 50-70 доларів на місяць. Це порівняно невеликі гроші в перерахунку на рівень зарплати. Бо в спортзали ходить тисячі і тисячі людей. Такий потік дозволяє жити, розвиватись. Тому для Америки чи Європі - це гарний бізнес.

А ковзанка виявилася збитковою і нам довелось її закрити. Хоча ми витратили чимало. Будівництво льодового палацу коштує державі 30-40 мільйонів гривень. Ми, як інвестори, вклали набагато менші кошти. Все рівно це серйозна сума.

Хоча коли ми закривали ковзанку, звучали обіцянки від влади підтримати проект. Але насправді мова йшла приблизно про 40 тисяч гривень в рік за рахунок міського бюджету. Хоча лише за електроенергію ми платили порядка 80 тисяч гривень в місяць. Оренда землі під ФОКом коштує ще 18 тисяч гривень в місяць.

- Тепер ви плануєте створити на місці ковзанки футзальний зал. Це більш вигідно?
- Утримання такого залу буде коштувати десятки тисяч гривень. Тому він буде використовуватись у двох напрямах, щоб хоча б трохи окупити витрати. В будні дні будемо надавати зал для некомерційних занять, а у вечірній час і на вихідні - здавати в оренду. 

Крім того, поки "Візаж" для тренувань орендує зал Динамо, який знаходиться не в найкращому стані. Там немає гарячої води в душі, зимою холодно, в роздягальнях страшно перевдягнутись, нерівна підлога і протікає дах. При цьому година оренди коштує більше 400 гривень в час. За рік набігає чимала сума.

За свій зал команді платити не доведеться. Плюс його можна здавати в оренду. Ми порахували, що година коштуватиме не більше 300 гривень. При тому що у нас будуть комфортні роздягальні, гаряча вода в душі, якісна покриття для гри. Також плануємо зробити місця для глядачів, щоб житомиряни могли з комфортом спостерігати за іграми.

- Як міська влада може допомогти спортсменам налагодити діалог з бізнесом?
- Владі потрібно показати приклад і продемонструвати свою зацікавленість спортом. Варто припинити практику фінансування спорту шляхом закупівлі грамот і кубків. Потрібно перейти до фінансування проведення самих змагань. Потрібно гроші направляти на оновлення матеріальної бази.

Влада має чітко розставити пріоритети на будівництво спортмайданчиків, спортзалів. І люди туди підуть. З'являться нові команди, нові досягнення. Житомиряни почнуть цікавитись спортом. А разом з цим більше бізнесменів буде вкладати кошти в спорт.

- Можливо, потрібно надавати якісь преференції тим кампаніям, які витрачають гроші на спорт?
- Вважаю, що будь-які преференції в нашій країні перетворяться в корупцію і ніякого ефекту не матимуть.  Якщо для бізнесу цікавий спортивний проект, він прийде і зробить його. Якщо соціально-орієнтована кампанія розуміє, що окрім заробляння грошей є ще якісь пріоритети, вона частину свого прибутку буде витрачати на той же спорт чи культуру.
Сергій Роздум для Спортивного Житомира
Теги: інтерв'ю Сергій Сухомлин 

Схожі новини